Світ ловив мене і не спіймав

ско1

Майже закінчився 2017 рік, багатий на спогади та хвилювання. Немало  подій цього року пов’язано з іменем автора видатного вислову «Світ ловив мене і не спіймав». Григорій Савич Сковорода – видатний український філософ, поет, письменник, перекладач та педагог – так багато красивих титулів, але що ми знаємо про цю людину? Чим мало відзначитися його життя у світі, що цілий рік Україна гомоніла про Григорія Сковороду? Що повинна була зробити людина у своєму житті, щоб її портрети висіли в будинках українців на визначному місці та ще й під рушниками? І наостанок – що може означати знаменита фраза «Світ ловив мене і не спіймав»?

Останній вислів пов'язаний саме з життєписом Григорія Сковороди.

 

Майбутній видатний філософ народився 22 листопада (за Юліанським календарем) 1722 року в звичайній селянській родині. Його батьки були нащадками вільних козаків, аби юнак не став кріпаком, батьки відправили його на навчання до Києва у Києво-Могилянську академію.  Саме тут Сковорода з несамовитою пристрастю займався вивченням латини, давньогрецької мови. Пізніше згадував у своєму трактаті: «Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага  до навчання. Всяке навчання –  до радості». У 18 столітті значна увага приділялась не тільки наукам, але й співу та малярському мистецтву. Відзначився молодий спудей (так раніше називали студентів) гарним голосом, тому вдало потрапив до придворної капели у Петербург, але не бажаючи підкорятися нормам та соціальним порядкам покинув службу. Дуже багато спокусливих посад підкидувала Григорію доля – його запрошували перекладачем до Словаччини та Австрії, йому прогнозували видатну викладацьку кар’єру, сама КатеринаIIзапрошувала філософа до свого двору, але кожна посада вимагає обмежень, диктує правила, спонукає людину жити у рамках. Все це було не для Григорія Сковороди, який вважав, що кожна людина повинна займатися своєю справою, тоді все життя буде рухатись, як налагоджений годинниковий механізм. Світське життя так і не змогло заманити у свої тенета видатного філософа, який до самої смерті (29.10.1794 р.) мандрував Україною. Через свої байки та трактати він розповідав людям про силу духу та чесність, про необхідність постійно вдосконалювати та розвивати свій розум, займатися улюбленою, близькою до серця справою. Все своє життя Григорій Сковорода намагався бути близьким до людей, демонстрував силу, веселість, завжди був активним, а світ із своїми забаганками та спокусами так і не наздогнав видатного мандрівника.

Маленькі краплини життя та творчості Григорія Савича Сковороди віддзеркалились у виставі на сцені Дружківського технікуму ДДМА. Студенти старших курсів розкрили філософію життя та творчості митця через персонажів його творів: «Олениця та Кабан», «Бджола та Шершень», «Баба і Гончар», «Пси», «Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті». Чесна праця та відверте добре ставлення до людей та свого діла – основа суспільства, якщо всі люди будуть намагатися дотримуватися  цих принципів, то життя стане набагато кращим.

Грати ролі персонажів філософських творів – задача зовсім не з легких, але студенти Грицунова В., Гамаюнова А., Сорока Д., Бризгалов О., Козирева А., Мирошниченко Д., Кравченко І., Золотих Д., Гальчук М., Полянський І., Амалицька К., Куценко О. та Коробов В. втілили в життя творчий спадок Григорія Савича Сковороди. 

ско2