Обрати мову

Ukrainian English

Facebook

FB

Донбас-Україна

flyer donbas abitur

 

Спрощена процедура вступу:

4 кроки / Без ЗНО

Архів новин

  • 2022 (8)
  • 2021 (24)
  • 2020 (21)
  • 2019 (32)
  • 2018 (36)
  • 2017 (27)
  • 2016 (8)
  • 2015 (15)
  • 2014 (1)
  • 2013 (3)
  • 2012 (8)
  • 2011 (44)
  • olexa
    27 січня виповнилося 95 років з дня народження Олекси Тихого – видатного правозахисника, громадського діяча, одного з десяти засновників Української Гельсінської групи, нашого земляка. У радянські часи він виступав проти дискримінації за національною приналежністю, але «за» захист української мови та культури на Донбасі: «У нас на Донеччині інтернаціоналізмом називають мішанину людей різних націй та народностей, які хором зневажають народ, на землі якого живуть, на шиї якого їдуть, хліб якого їдять та закалюють землю, культуру, традиції українського народу. І українці не мають ніяких можливостей боронитись».
    Олекса Іванович застерігав проти тотальної русифікації наших міст та селищ, але його не чули. І зараз ми спостерігаємо наслідки тих ганебних процесів, які чинила радянська влада.
    «Донеччина — це 1/6 всього населення Української РСР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України в разі її нормального розвитку, або ганебним, холероподібним, коли й інші райони підуть шляхом байдужності до національної культури та мови. І в другому випадку ганьба та прокляття впадуть на голови кожного з нас, донбасівців, хто бачив, усвідомлював насування загибелі і мовчав, хто в догоду череву забув, якого він роду-племені, зрадив свій народ, з чужих рук брав отруйну зброю асиміляції та допомагав нищити українську мову, культуру, традиції, обряди», - писав Олекса Тихий у «Думках про рідний донецький край» п’ятдесят років тому. І, на жаль, справдилися його найгірші передчуття.
    У 1977 році Олексу Тихого засудили на 10 років позбавлення волі. Він загинув у тюремній лікарні, так і не відмовившись від власних переконань.
    Сьогодні у коледжі відбулися виховні години, присвячені нашому видатному земляку. Громадський діяч Євген Фіалко, який зробив багато для того, щоб ім’я Олекси Тихого не було забуте, розповів студентам про його трагічну долю. У документальному фільмі О. Синельникова «Хочу бути українцем» ми почули згадки про Олексія Івановича його товаришів та однодумців (В. Овсієнка, Л. Лук’яненка та ін.), побачили кадри з будівлею, що біля коледжу, де відбулося судилище, і звідки Тихого по-тихому радянська влада, як вона сподівалася, відправила у небуття. Але, все рівно, наше українське коріння, навіть через тотальне винищення, дає нові здорові паростки!

    Додати коментар


    Захисний код
    Оновити