Не сьогодні це сказано:

Час народжувати і час помирати,

Час руйнувати і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати,

Час мовчати і час говорити.

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.(стенд)

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

       На виставці представлені документальні книги та статті,які розкривають перебіг,причини та наслідки трагедії Голодомору для українського народу,  спогади свідків тих жахливих подій, художньо-документальні оповідання українських письменників Наталки Доляк «Чорна дошка»,Євгенії Сакевич Далас «Не вмирає душа наша».          Один із розділів виставки присвячений хроніці голодомору і політичних репресій в Дружківці (за матеріалами публікацій місцевого періодичного видання «Наша Дружківка»). До речі, читачі бібліотеки - студенти цікавлятсья книгами з цієї виставки. Все ж таки молодь хоче  знати історію нашого народу і країни, що не може    не    радувати. 

      Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходить по колу.