Facebook

FB

УВАГА!!! ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ 2018 РОКУ

ДРУЖКІВСЬКИЙ ТЕХНІКУМ

ДОНБАСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ МАШИНОБУДІВНОЇ АКАДЕМІЇ

запрошує на підготовчі курси 

у 2017-2018 навчальному році

до вступу у вищі навчальні заклади

(математика, українська мова)

Оплата за весь курс навчання: 900 грн.

Висока якість підготовки слухачів дає можливість вступити в будь який ВНЗ України та успішно здати ЗНО.

Чекаємо Вас за адресою: м. Дружківка, вул. Соборна 32, ауд. 210, тел. 4-29-30,

+38 (095) 418-94-57

СТЕЖИНКАМИ ЗИМОВИХ СВЯТ

 Чи знаємо наші обряди і звичаї,

 Чи їх затьмарили канони чужі?

                                                    Д.Білоус

Звичаї та обряди – найдавніші форми духовної культури народу. Звичаї – повсякденні та усталені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків, внаслідок багатократного здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості. Проте українські звичаї дуже відрізняються від звичаїв сусідніх народів. Вони, як неписані закони, народжуються разом з народом і передаються з покоління в покоління, тобто стають традиційними і допомагають не тільки зберегти національну своєрідність, а й самовідновитися. Згадаймо слова Тараса Шевченка:

              Чи ти рано до схід-сонця

              Богу не молилась?

              Чи ти діточок непевних

              Звичаю не вчила?

Саме про календарно – обрядові дійства зимового циклу піде наша мова сьогодні. Українці належать до тих націй у Європі, чия обрядовість є однією з найдавніших і найбагатших. Дехто із сучасних українців навіть не уявляє, що святкування традиційних новорічних свят – це в першу чергу ритуальне дійство, яке походить ще з язичницьких часів. Коли сідаємо за святковий стіл, вітаємо рідних з якимось зимовим святом, ми тим самим вшановуємо наших пращурів, повторюючи давні ритуали.

 

Виховувати почуття гордості та поваги за свій народ, прагнення, цікавитися  та збагачувати свої знання з даної теми, черпати народну  мудрість, щоб  передати майбутньому поколінню - ось основна  мета проведення народознавчої години «Зимові народні свята,обряди та вірування українців», яка відбулася13 грудня  в читальному залі бібліотеки.

Гостями народознавчого заходу у бібліотеці були студенти  1 курсу технікуму. Студенти із зацікавленням слухали інформацію бібліотекарів технікуму Цапенко В.А. і Алфьорова Т.І. про зимові народні і релігійні свята.        

001002

Перше свято із зимового циклу - Це Введення, християнське свято, що знаменувало собою початок зимового циклу обрядовості. У народі казали: «Введення прийде, свят наведе». Відзначають його 4 грудня. І дійсно, після Введення йшла ціла низка дуже популярних в народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави і Миколи, Ганни і нарешті Різдво, Новий рік, Водохрещі.

Щедрик – ведрик, дай вареник,

Грудочку кашки, кільце ковбаски.

Винесіть книш, бо впусти в хату миш.

Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу!

Величаю вас з цею щедрівкою,

Бог з щастям і здоровям! А ми щедрівники, та позчиняймо шапочки, та крикнем – подай, Боже!

Ось з такими колядками та щедрівками познайомилися гості заходу, переглянули відео і презентацію про те, як відзначаються народні свята  у різних куточках нашої країни.

У ході розповіді відбувалась вікторина за участю студентів

003004

Запитання були цікавими і складними, але студенти з честю справилися з завданням. Дуже сподобалися учасникам свята щедрівки і колядки. «Ще́дрик» — одна з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича, знана не тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою «колядка дзвонів». Отже, студенти дізналися багато нового про наші народні звичаї та обряди.

Кажуть історія - це вічність, а його культура - це той великий скарб, національне надбання, що передається від покоління до покоління, примножується, збагачується. Вивчення історії рідного краю, популяризація традицій, культурних цінностей, надбаних народом протягом століть - одне з найголовніших завдань у бібліотеці. Бо саме бібліотека - осередок збереження національної культури, народних традицій і звичаїв.

Зимові свята дуже цікаві. В них багато обрядів, які нам потрібно передати наступному поколінню.
Ми часто чуємо: “Традиції вимирають.” Але чи не є виною в цім ми самі? Чи може ми за своєю щоденною працею приділяємо менше уваги тим цінностям – обрядам та звичаям, які передалися від бабусі до онуків. Вони зуміли пронести крізь простір часу, аж до нас, щоб ми не загубили, а передали наступному поколінню. Тому бережім свої традиції і обряди і передаваймо цей скарб майбутньому поколінню.

Додати коментар


Захисний код
Оновити